Ян Ласький (примас)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Ласький
Народився 1456[2][3][4]
Ґміна Ласьк, Ласький повіт, Лодзинське воєводство, Республіка Польща або Ласьк, Лодзинське воєводство, Республіка Польща[5]
Помер 19 травня 1531[1]
Каліш, Калішське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського[1][5]
Поховання Базиліка Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Гнєзно)
Країна  Королівство Польське
 Республіка Польща[5]
Діяльність дипломат, католицький священник, католицький теолог, архієпископ, богослов, католицький єпископ
Знання мов латина[2]
Членство Executionist movementd
Посада Примас Польщі, великий канцлер коронний[6], Королівський секретар, Roman Catholic Archbishop of Gnieznod і Секретар великий коронний[7]
Конфесія католицька церква[8]
Рід Лаські
Батько Andrzej z Łaskad

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ян Ласький.

Ян Ла́ський (пол. Jan Łaski; 1456, Ласьк, Польща — 19 травня 1531, Каліш) — польський державний та релігійний діяч. Архієпископ ґнєзненський та примас Польщі (1510—1531). Великий коронний канцлер з 1503—1510 роках, коронний секретар з 1501 року. Відзначився як відомий політик та знавець права. Стрийко відомого реформатора Яна Ласького молодшого.

Біографія[ред. | ред. код]

Батько Ласького не займав ніякої посади, а сам Ян не потрапив до Краківського університету. Тільки завдяки покровительству Кшеслава Курозвенцького Ласький був призначений великим коронним секретарем в 1502 році. Трохи згодом король Олександр надав йому посаду великого коронного канцлера, завдяки якій мав величезний вплив на справи Польщі. В 1505 році шляхта на радомському сеймі висловила побажання, щоб сеймові постанови були зібрані та опубліковані. Справу король доручив канцлеру, який за участі юриста Заборовського зібрав і в 1506 році опублікував всі сеймові постанови (так званий «Статут Ласького» вийшов під заголовком «Commune inclyti Polonie Regni privilegium constitutionum et indultuum»).

Від звання канцлера через сеймову постанову 1504 року мав зректися, проте зберіг вплив на державні справи та іноземну політику. Він наполягав на енергійній політиці по відношенню до Тевтонського ордену (в 1513 році на 5-у Латеранському соборі склонив Папу до визнання васальної залежності ордену від Польщі). Його дворічна відсутність в Короні сильно похитнула його політичний вплив. Число його супротивників значно виросло (їх очолив Петро Томіцький). Не любила Ласького і друга дружина короля Бона Сфорца. Тим не менш, Ян намагався провадити політику захисту інтересів корони по відношенню до ордену, протистояв Габсбургам в Угорщині.

В 1510 році стає ахієпископом і примасом Польці. Брав участь в переговорах про мир Польщі з Молдовою в Кам'янці в 1510 році після поразки молдавських військ на р. Дністер у 1509 р.. Був у складі дипломатичної делегації з Єжи Крупським, Станіслав Ходецьким, Петром Томіцьким 23 січня 1510 р. при укладанні Мирної угоди між польським королем Сигізмунтом І та молдавським господарем Богданом III через заступництво угорського короля Владислава II[9][10][11][12].

У бутність Ласького архієпископом було зібрано десять провінційних синодів. По його ініціативі було створено економічний опис Ґнезненської архидієцезії («Joannis de Lasco Liber Beneficiorum Arc h idioecesis Gnesnensis», Ґнезно, 1880—1881). Духовенство було невдоволене примасом, який збагачував своїх родичів коштом церковних земель і сам був досить розтратливий, завдяки чому мав багато боргів.

Систематично надавав матеріальну підтримку Ягелонському університету.

Праці[ред. | ред. код]

  • «Commune incliti Polonie Regni priuilegium constitutionum et indultuum publicitus decretorum, approbatorumque cum nonnullis iuribus tam divinis quam humanis per serenissimum principem et dominum dominum Alexandrum, Dei gratia Regem Poloniae, magnum ducem Lithwanie, Russie, Prussieque dominum et haeredem etc. Non tamen in illud priuilegium sed motu proprio regio serenitatis sue p[er] adhortationem p[ro] instructione Regnicolarum, proque regni eiusdem, ac iusticie statu feliciter dirigendis eidem priuilegio annexis et ascriptis.» Краков. 1505
  • «Liber Beneficiorum»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118569899 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Faceted Application of Subject Terminology
  4. ↑ LIBRIS
  5. ↑ а б в Catalog of the German National Library
  6. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 54. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  7. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 145. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  8. ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
  9. ↑ (пол.)«Historia dyplomacji polskiej», tom I, połowia X w.- 1572, Warszawa, 1982 — s.618.
  10. ↑ (пол.)«Codex diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae». wydał Maciej Dogiel, T.1 cz.1-2, Wilno, 1858 — s.606-610.
  11. ↑ (пол.)Katarzyna Niemczyk, «Problem Pokucia, spornego terytorium polsko-mołdawskiego w końcu XV i początku XVI wieku», w: Studia Historyczne, R. LVII (2014), s.173.
  12. ↑ (пол.)Zdzisław Spieralski, «Awantury mołdawskie», Warszawa, 1967 — s.71.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примаси Польщі
Миколай Тромба (1417–1422) • Войцех Ястшембець (1423–1436) • Вінцентій Кот (1436–1448) • Владислав Опоровський (1449–1453) • Ян Спровський (1453–1464) • Ян Ґрущиньський (1464–1473) • Якуб з Сенна (1474–1480) • Збіґнєв Олешніцький (1481–1493) • Фридерик Ягеллончик (1493–1503) • Анджей Боришевський (1503–1510) • Ян Ласький (1510–1531) • Мацей Джевіцький (1531–1535) • Анджей Кшицький (1535–1537) • Ян Латальський (1537–1540) • Пйотр Ґамрат (1541–1545) • Миколай Дзежґовський (1545–1559) • Ян Пшерембський (1559–1562) • Якуб Уханський (1562–1581) • Станіслав Карнковський (1581–1603) • Ян Тарновський (1603–1605) • Бернард Мацейовський (1605–1608) • Войцех Барановський (1608–1615) • Лаврентій Гембицький (1616–1624) • Генрик Фірлей (1624–1626) • Ян Венжик (1627–1638) • Ян Ліпський (1638–1641) • Мацей Лубенський (1641–1652) • Анджей Лещинський (1653–1658) • Вацлав Лещинський (1659–1666) • Миколай Пражмовський (1666–1673) • Казимир Флоріан Чарторийський (1673–1674) • Анджей Ольшовський (1674–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1687–1705) • Станіслав Шембек (1706–1721) • Теодор Потоцький (1723–1738) • Кшиштоф Антоній Шембек (1739–1748) • Адам Ігнацій Коморовський (1749–1759) • Владислав Лубенський (1759–1767) • Габріель Подоський (1767–1777) • Антоній Казимир Островський (1777–1784) • Міхал Єжи Понятовський (1785–1794) • Ігнацій Красицький (1795–1801) • Ігнацій Рачинський (1807–1818) • Тимотеуш Ґоженський (1821–1825) • Теофіл Волицький (1828–1829) • Марцін Дунін (1831–1842) • Леон Прилуцький (1845–1865) • Мечислав Ледуховський (1866–1886) • Юліус Діндер (1886–1890) • Флоріан Стаблевський (1891–1906) • Едвард Ліковський (1914–1915) • Едмунд Дальбор (1915–1926) • Август Глонд (1926–1948) • Стефан Вишинський (1948–1981) • Юзеф Глемп (1981–2009) • Генрик Мушинський (2009–2010) • Юзеф Ковальчик (2010–2014) • Войцех Поляк (від 2014)
Примаси
Королівства Польського
Примаси
Галичини і Володимирії
Канцлери краківські, двору, короля, коронні
Клеменс (1307—1309) • Ярост (1310—1315) • Станіслав із Кракова (1315—1316) • Францішек із Кракова (1316—1327) • Збіґнєв із Щижиця (1328—1356) • Януш Сухивільк (1357—1373) • Завіша Курозвенцький (1374—1380) • Ян Радліца (1381—1382) • Міколай Закліка з Мендзиґужа (1384—1409) • Войцех Ястшембець (1412—1423) • Ян Шафранєц (1423—1433) • Ян «Ташка» Конецпольський (1433–1455) • Ян Ґрущиньський (1455–1469) • Якуб з Дембна (1469–1473) • Уріель Ґурка (1473–1479) • Станіслав Курозвенцький (1479–1482) • Кшеслав Курозвенцький (1484–1503) • Ян Ласький (1503–1510) • Мацей Джевіцький (1511–1515) • Кшиштоф Шидловєцький (1515–1532) • Ян Хоєньський (1537–1538) • Павел Дунін-Вольський (1539–1544) • Томаш Собоцький (1544–1547) • Самуель Мацейовський (1547–1550) • Ян Оцеський (1552–1563) • Валентій Дембінський (1564–1576)
Великі канцлери коронні
Валентій Дембінський (1564–1576) • Пйотр Дунін-Вольський (1576–1577) • Ян Саріуш Замойський (1578–1605) • Мацей Пстроконський (1606–1609) • Лаврентій Гембицький (1609–1613) • Фелікс Криський (1613–1618) • Станіслав Жолкевський (1618–1620) • Анджей Ліпський (1620–1625) • Вацлав Лещинський (1625–1628) • Якуб Задзик (1628–1635) • Томаш Замойський (1635–1638) • Петро Гембицький (1638–1643) • Єжи Оссолінський (1643–1650) • Андрій Лещинський (1650–1653) • Стефан Корицінський (1653–1658) • Миколай Пражмовський (1658–1666) • Ян Лещинський (1666–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1679) • Ян Вельопольський (1679–1688) • Георг Альбрехт Денгофф (1688–1702) • Кароль Тарло (1702) • Андрій-Хризостом Залуський (1702–1711) • Ян Станіслав Яблоновський (1706–1709) • Ян Себастіян Шембек (1712–1731) • Анджей Станіслав Залуський (1735–1746) • Ян Малаховський (1746–1762) • Анджей Геронім Замо́йський (1764–1767) • Анджей Миколай Млодзейовський (1767–1780) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1780) • Антоній Онуфрій Окенцький (1780–1786) • Яцек Малаховський (1786–1793) • Антоній Сулковський (1793–1795)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Ласький_(примас)&oldid=42197747