Ян Ласький (молодший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ян Ласький.
Ян Ласький
пол. Jan Łaski
Народився 1499[1][2][…]
Ласьк, Лодзинське воєводство, Республіка Польща[5]
Помер 8 січня 1560(1560-01-08)[1][2][…]
Пінчів, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща
Країна  Королівство Польське
Діяльність богослов, перекладач, перекладач Біблії, католицький священник
Alma mater Падуанський університет і Болонський університет
Знання мов латина[1]
Членство Dutch Church, Austin Friarsd
Посада Королівський секретар
Конфесія католицька церква[6] і кальвінізм
Рід Лаські
Батько Ярослав Ласький
Брати, сестри Станіслав Ласький і Геронім Ласький
Діти Samuel Laskid

Ла́ський Я́н (пол. Jan Łaski; 1499, Ласьк, Польща — 8 січня 1560, Піньчув) — відомий польський релігійний діяч доби реформації. Спочатку католик, потім зрікся свого маєтку, аби стати реформатором та керівником провінцій і реформованих груп в Англії, Голландії і Північному Рейні-Вестфалії. Повернувшись до Польщі, Ласький намагався переконати Зиґмунта ІІ Авґуста у потребі створення національної церкви.[7]

Біографія[ред. | ред. код]

Ян Ласький народився в місті Лаську, син Ярослава Ласького. Його стрийком був ґнєзненський архієпископ Ян Ласький — дуже впливовий діяч тогочасної Польщі.

Навчався у Болонському університеті. Коли на початку 1524 року його старшій брат Ієронім вирушив з дипломатичними дорученнями до Франції, Ян поїхав разом з ним і зав'язав відносини зі швейцарськими та французькими гуманістами та реформаторами. Декілька місяців прожив у Базелі в Еразма Ротердамського та купив його бібліотеку, з умовою, що вона залишиться у розпорядженні Еразма до самої його смерті. Також товаришував з Цвінглі. В 1531 році виступає послом від Штефана Запольї до короля Зиґмунта I. Після смерті дядька він виконував обов'язки ґнєзненського архієпископа.

Після закордонної подорожі 1538 року оженився в Лувені і це призвело до його відкритого розриву з католицькою церквою. В 1541 році під час короткочасного перебування у Кракові, Ласький приніс присягу перед примасом Гамратом, що не відступав від римокатолицизму. Хоча вже 1542 року він стає пастором протестантської церкви в Емдені, а в 1543 році — головує над усіма протестантськими церквами Остфрістляндії. Тут його очікувала важка праця з організації церкви, створення віровчення та боротьба з різноманітними сектами. Він виконав їх успішно і проявив блискучі організаційні здібності. В 1548 році на запрошення Кранмера, допомагав йому реформувати англіканську церкву. Після безуспішних спроб продовжити свою діяльність у Німеччині та Польщі Ласький повернувся до Англії, де мав певний вплив на духовні справи під час правління Едварда VI.[8]

В Англії він оженився вдруге, проте прихід до влади Марії Тюдор змусив Яна знову мандрувати світом. Тільки в 1556 році Ян отримав можливість повернутися до Польщі (куди його запрошувала протестантська частина шляхти), де він став секретарем короля Зиґмунта II і лідером кальвіністської реформації.[9]

Зображений на картині Яна Матейка «Пруська присяга».

Праці[ред. | ред. код]

  • Forma ac ratio (1555);
  • Johannes a Lasco, Opera (Амстердам 1866).

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Біографічний Портал Нідерландів — 2009.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren — 1999.
  5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118726633 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ Czech National Authority Database
  7. ↑ Анджей Суліма Камінський. Історія Речі Посполитої як історія багатьох народів, 1505—1795.— С. 46
  8. ↑ Archbold, William Arthur Jobson (1897). «Laski, John». Sidney Lee. Dictionary of National Biography. 52. London: Smith, Elder & Co. c. 159.
  9. ↑ Archbold, William Arthur Jobson (1897). «Laski, John». Sidney Lee. Dictionary of National Biography. 52. London: Smith, Elder & Co. c. 160.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона (1890—1907).
  • Barteis, «Johannes а Lasco» (1860);
  • Dalton, «Johannes а Lasco» (Гота, 1881);
  • Korytkowski, «Prałaci i kanonicy katedry gnieźnieńskiej», (т. II, Гнезно, 1883).
  • Kuyper, «Jobannisa Lasco opera» (Амстердам, 1867).
  • Pascal, «J. de Lasco» (1894).
  • Walewski, «Jan Laski, reformator kościoła» (Варшава, 1872).
  • Zakrzewski, «Rodzina Laskich w XVI w.» («Ateneum», 1882, т. VI).
  • Любович. «История реформации в Польше». — Варшава, 1883.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Ласький_(молодший)&oldid=39269450