Рудиковський Андрій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудиковський Андрій Петрович
Народився 2 (13) жовтня 1796[1]
Васильківський повіт, Київська губернія, Російська імперія[1]
Помер 3 (15) серпня 1874[1] (77 років)
Київ, Російська імперія[1]
Поховання Київ[1]
Країна  Російська імперія[2]
Діяльність письменник, військовослужбовець, мемуарист
Alma mater Києво-Могилянська академія
Знання мов російська[2] і українська
Учасник Листопадове повстання 1830—1831[1] і Османсько-єгипетська війна[1]
Військове звання майор[1]
Брати, сестри Рудиковський Остап Петрович[1]

Рудиковський Андрій Петрович (1796, Вільшанка — 1874, Київ) — автор спогадів. Брат письменника Остапа Рудиковського.[3]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селі Вільшанці на Київщині (знято з обліку рішенням Київської обласної ради від 12 травня 1999 р.) у родині священика. Навчався у Київській духовній академії, пізніше разом із братом у КМА, перебував на військовій службі. Відзначився як військовий, брав участь у походах російської армії до Молдавії та Валахії (1833), служив і Ізмаїлі.[4]

Залишив цікавий опис давньої бурси, побуту сільського духовенства (початку 19 століття) та війська на українських землях, що був опублікований його онуком, В. Щербиною у журналі «Киевская Старина» (1892) під назвою «Воспоминания от юности бурсацкой жизни до вступления в воєнную службу и до офицерского чина» (також окремо у брошурі «Из семейной хроники», 1892, — разом з творами брата Остапа Рудиковського). Помер у Києві.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]