Олександр-Ілля Немирич
| Олександр-Ілля Немирич | |
|---|---|
| Aleksander Eliasz Niemirycz | |
| Народився | невідомо |
| Помер |
після 1754 Олевськ |
| Підданство | Річ Посполита |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Немиричі |
| Батько | Юзеф Кароль Немирич |
| Мати | Гелена Красицька |
| Діти | Тадеуш, Текля |
 | |
Олександр-Ілля Немирич (д/н — після 1754) — земський урядник, волинський зем'янин, меценат часів Речі Посполитої.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з магнатського роду Немиричів гербу Клямри, Олевської гілки. Єдиний син Юзефа Кароля Немирича і Гелени Красицької. Дата народження невідома, знано, що в рік смерті батька (1680) він був ще дитиною. Опинився під опікою матері. В цей час за підбуренням сусідів кармелітський кляштор виступив проти Немиричів. Тому мати Олександра-Іллі запросила на допомогу родича покійного чоловіка — Теодора Немирича. Останній протягом 1681—1685 років декілька разів захоплював і грабував кляштор кармелітів та їх костел. Зрештою 1685 року сторони дійшли мирової згоди.
У 1692 році вступив у майнову суперечку з кармелітами. Судові справи тягнулися до 1702 року. В 1712 році за власний кошт звів новий костел кармелітів у Олевську. Того ж року стає київським ловчим. Невдовзі отримує староство новоселецьке.
У 1717—1720 роках вів судові супречки з вуйком Каролем Красицьким за Янівський маєток, що входив до Велицького ключа. Ним батько Олександра-Іллі володів пожиттєво. Втім спроби Олександра-Іллі Немирича набути цей маєток виявилися марними.
У 1724—1735 роках перебував на посаді київського земського судді. Помер близько 1754 року, оскільки в цей час заповів на потреби кармелітського кляштора 2 тис. злотих. Більше згадок про нього немає.
Родина[ред. | ред. код]
- Тадеуш (д/н — 1793), київський стольник.
- Текля, дружина Ігнація Немирича з черняхівської гілки.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сичевський, Антон (2016) Духовно-символічний простір римо-католицької церкви північної Житомирщини у XVII–XIX ст. Матеріали щорічної Міжнародної наукової конференції "Польща–Україна: спільні шляхи до свободи. В єдності сила. — Житомир, 2016. (ІНТЕРМАРУМ: історія, політика, культура. — 2016. — Вип. 3).. pp. 302—323.
- Бірюліна О. Село Іванівка Рожищенського району — колись містечко Янівка Луцького повіту[недоступне посилання з вересня 2019]
|
