Рудницька Мілена Іванівна
| Мілена Рудницька | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Мілена Іванівна Рудницька | |||
| Народилася |
15 липня 1892 Зборів, Україна | |||
| Померла |
29 березня 1976 (83 роки) Мюнхен, ФРН | |||
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] | |||
| Країна |
 Австро-Угорщина ЗУНР УНР | |||
| Діяльність | журналістка, активістка за права жінок, політична діячка, письменниця | |||
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка і Віденський університет | |||
| Членство | Союз українок | |||
| Партія | УНДО | |||
| Брати, сестри | Рудницький Михайло Іванович, Кедрин Іван і Антін Рудницький | |||
| У шлюбі з | Лисяк Павло | |||
| Діти | Лисяк-Рудницький Іван Павлович | |||
|
| ||||
 Рудницька Мілена Іванівна у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Міле́на Іва́нівна Рудни́цька, у шлюбі Лисяк (15 липня 1892, Зборів — 29 березня 1976, Мюнхен) — українська громадсько-політична діячка, парламентарка, піонерка українського фемінізму, журналістка, письменниця, учителька середніх шкіл. Голова центральної управи Союзу українок. Докторка філософії (1917).[2] Домоглася, щоб справу Голодомору в Україні винесли на розгляд Ліги Націй та Міжнародного Червоного Хреста.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 15 червня 1892 року в місті Зборів у родині українця Івана Рудницького та єврейки Іди Шпігель. За хрещення її мати взяла собі ім'я Ольга.
Викладачка на Вищих Педагогічних Курсах у Львові (1921—1928), одна з ідеологинь жіночого руху Західної України та його провідних діячок у 1920—1930-х pp.
Голова центральної управи Союзу українок (за її головування він розрісся у сильну всенародну організацію), Українського жіночого конгресу в Станиславові (1934), Світового Союзу Українок[3], політичної жіночої організації «Дружина Княгині Ольги»; редакторка двотижневика «Жінка» (1935—1939), часопису «Жіночий вістник» (1922); учасниця і репрезентантка українського жіноцтва на міжнародних жіночих з'їздах. Активна діячка УНДО, амбасадорка до польського сейму (1928—1935, працювала у його комісіях — освітній і закордонних справ).
Як делегатка Української Парляментарної Репрезентації захищала в Лізі Націй українські петиції, зокрема в справі т. зв. пацифікації і голоду в Радянській Україні, мала контакти з урядовими і громадськими колами Західної Європи і виступала з доповідями на міжнародних з'їздах.
У 1936—1939 — учасниця президії Українського Координаційного Комітету у Львові. З 1939 — на еміграції: Краків, Берлін, Прага, Женева (де у 1945—1950 була директоркою Українського Допомогового Комітету[4]), Нью-Йорк і Мюнхен).
Значна частина діяльності Рудницької присвячена журналістиці. У 1918 році входила до редакції тижневика «Наша мета» (Львів), у 1922—1925 редагувала щотижневу сторінку у газеті «Діло», була редакторкою двотижневика «Жінка» (ідеологічний орган Союзу українок) у 1935—1939. З 1919 року виступала зі сторінок у пресі на політичні, феміністські й виховні теми.
Похована у Мюнхені. У 1993 році перепохована у Львові в родинній гробниці на Личаківському цвинтарі, поле № 54.[5]
Твори[ред. | ред. код]
Окремі книжки:
- «Українська дійсність і завдання жінки» (1934),
- «Західня Україна під большевиками» (1958): кн. уклад. в 2-х ч., з перевид. збірника за погодженням Наук. Т-ва ім. Шевченка в Америці і Укр. Вільн. Акад. у США / упоряд.: Степан Попович, Галина Попович. - Львів: Коло, 2016. - 483 с.: іл. - Бібліогр.: с. 56.
- «Дон Боско. Людина, педагог, святий» (1963),
- «Невидимі стигмати» (1970, про патріарха Йосифа Сліпого[2]).
Збірки та статті:
- Мілена Рудницька. До моїх товаришок праці // Діло. — 1938. — 9 липня.
- Мілена Рудницька. Статті. Листи. Документи: збірник документів і матеріалів про життя, суспільно-політичну діяльність і публіцистичну творчість Мілени Рудницької / Центральний державний історичний архів України, м. Львів, Інститут історичних досліджень Львівського державного університету ім. Івана Франка; упоряд. Мирослави Дядюк ; відп. ред. Марта Богачевська-Хомяк. - Львів, 1998. - 844 с.
- Рудницька М. Нова доба культури. / Рудницька М. Статті, листи, документи… С.75.
- Рудницька М. Чому українські жінки не мають представництва в національній раді? /Рудницька М. Статті, листи, документи… С.77-78.
- Рудницька М. Львівське жіноцтво під час падолистового перевороту/ Рудницька М. Статті, листи, документи… С. 96-101.
- Рудницька М. Польські вибори і наше жіноцтво / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.104-106.
- Рудницька М. Жіноцтво і політичні партії. / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.117-118.
- Рудницька М. В новій добі. / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.115.
- Рудницька М. Економічна незалежність жінки/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.132.
- Рудницька М. «Крізь перспективу одного місяця. Спомини і рефлєксії про хід і вислід справи українських петицій на останній женевській сесії»/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.145.
- Рудницька М. Шум довкола жіночого конгресу. /Рудницька М. Статті, листи, документи … С.157-160.
- Рудницька М. Загальнонаціональні чи конфесійні установи?/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.160-163.
- Рудницька М. Український Жіночий Конгрес/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.163-166.
- Рудницька М. Непорозуміння з фемінізмом/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.170-176.
- Рудницька М. Українська дійсність і завдання жінки. / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.187.
- Рудницька М. Вартість політичної рівноправности для жінок / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.235.
- Рудницька М. Боротьба за правду про Великий Голод/ Рудницька М. Статті, листи, документи … С.410.
- Рудницька М. Всеукраїнський Національний Конгрес / Рудницька М. Статті, листи, документи … С.572.
- Рудницька М. Підсумки 50-ліття.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
2019 року у Києві на її честь названо вулицю.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 305. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ а б Мельничук Б., Щербак Л. Рудницька Мілена Іванівна… — С. 206.
- ↑ «Світовий союз українок» був створений на з'їзді у Львові 1937 року, але через подальші воєнні події Другої Світової війни розгорнути працю не вдалося.
- ↑ В 1947 році у Швейцарії був заснований Український Допомоговий Комітет для допомоги українським біжинцям в Швейцарії, Австрії та Німеччині, а також для допомоги студентам, які навчалися у Швайцарії. На той час їх було 21 особа і вони згуртувалися в студентьку громаду при бернському університеті. На жаль, діяльність цих орґанізацій не була тривалою. Через несприятливі обставини та брак фінансової помочі значна частина українських студентів залишила Швайцарію, так само як і ті, що вже отримали освіту, та не мали перспектив одержати дозвіл на працю за професією. Побачивши базнадійність своїх зусиль, покинула Швайцарію і пані Мілєна Рудницька — уже відома в швайцарських колах як член парламентської групи в польському сеймі та ініціатор різних програм стосовно допомоги українцям. В швайцарському Червоному Хресті, наприклад, їй відповіли, що вони допомагають людям лише в тих державах, з якими Швайцарія має дипломатичні зв'язки.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 307. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ У Голосіївському, Солом’янському, Дарницькому і Шевченківському районах найменовано 40 вулиць. Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Процитовано 3 серпня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Український тиждень — Жінка проти системи: modus operandi Мілени Рудницької 16 грудня 2016 р.
- Гачковський М. Мілена Рудницька — українська жіноча та національна діячка, депутат польського Сейму в 1928—1935 рр. / М. Гачковський // Гуманітарні науки. — 2011. — № 2. — С. 126—133.
- Дядюк М. С. Рудницька Мілена // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 352. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мельничук Б., Щербак Л. Рудницька Мілена Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 206. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Пода О. Гендерний світ публіцистики Мілени Рудницької // Образ: щорічний науковий збірник — К., 2010. — Вип. 10.
- Комарницький Я. Політична діяльність Мілени Рудницької у міжвоєнний період / Я. Комарницький // Українська жінка у національному та глобальному просторі: історія, сучасність, майбутнє. — Дрогобич, 2016. — С. 68—70.
Література[ред. | ред. код]
- Мирослава Дядюк. Рудницька Мілена // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.644 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання[ред. | ред. код]
- Марта Гавришко. Галицькі феміністки 1930-х: нацистське «Кухня-Церква-Діти» не для нас // Історична правда. — 2010. — 29 грудня.
- Львівські феміністки. Мілена Рудницька // Газета по-львівськи. — 2005. — 4 березня.
- Інтерв'ю з Мартою Богачевською-Хомяк // Фулбрайт Україна.
- Мілена Рудницька (1892—1976)[недоступне посилання з липня 2019]
- Клара Гудзик. Поборниця жіночого рівноправ'я // День. — 2001. — 7 березня.
- Історія Українського Товариства у Швайцарії
|
- Народились 15 липня
- Народились 1892
- Уродженці Зборова
- Померли 29 березня
- Померли 1976
- Померли в Мюнхені
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники Львівського університету
- Випускники Віденського університету
- Працівники ЗМІ Львова
- Українські письменниці
- Українські педагоги
- Діячі УНДО
- Членкині «Союзу українок»
- Українські феміністки
- Доктори філософії
- Посли до Польського сейму
- Громадські діячі Львова
- Педагоги Львова
- Письменниці-феміністки
- Українські журналістки
- Українські жінки-політики
- Освітянки
- Українські громадські діячки