Жариков Леонід Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жариков Леонід Михайлович
Народився 26 липня 1911(1911-07-26)
Юзівка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 6 березня 1985(1985-03-06) (73 роки)
Москва, СРСР
Поховання Кунцевський цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність письменник
Мова творів російська
Нагороди
орден Дружби народів орден «Знак Пошани»

Леонід Михайлович Жариков (Ілля Мелахійович; 26 липня 1911, Юзівка, Область Війська Донського, Російська імперія — 6 березня 1985, Москва, РРФСР, СРСР) — український, європейський і російський радянський письменник, відомий своїми автобіографічними повістями на тему революційного бойового червоного козацтва і партизанства, боротьби за правду, свободу і народовладдя на теренах Області Війська Донського (майбутнього Донбасу) в контексті української і російської революцій 1917—1921 років.

Серед близьких друзів український російськомовний поет Павло Григорович Безпощадний, якого знав з юності і деякі моменти біографії якого відобразив у своїх книгах.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився на п'ятнадцятій лінії Юзівки, де збудував землянку батько Мілахій Миколайович Жариков (?-1920) — уродженець Орловської губернії, муляр. Мати і батько хотіли назвати сина Леонідом, але за церковними книгами найближчим святим був Ілля, і священик не захотів порушувати встановлених порядків, однак все життя хлопця звали Льонею.

Першим учителем була мати, Олександра Панасівна (?-1920). Влітку 1920 роки батьки померли і до 15 років хлопець жив у Калузі, в сім'ї дядька — Петра Миколайовича Жарикова. У Калузі вступив в піонери.

Повернувся в Донбас підлітком і пішов учнем токаря на колишній Юзівський завод. Був мобілізований комсомольським осередком механічного цеху в числі кількох хлопців і дівчат для культурної роботи в селі. Для цієї роботи закінчив учительські курси в Маріуполі і з комсомольською путівкою приїхав в сільську школу хутора Весело-Іванівський.

Далі працював на заводі, навчався на робітфаку, в музично-театральному інституті в Києві. Коли в місцевому журналі було надруковано перше оповідання, отримав путівку до Літературного інституту імені Горького в Москві.

Сім'я[ред. | ред. код]

Батько актора Євгена Жарикова.

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Жариков Л. М. Огни Донбасса. Очерки. — М: Молодая гвардия, 1958.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Жариков, Леонид Михайлович. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 лютого 2016. 
  • Жариков, Леонид Михайлович: «Повесть о суровом друге». Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 6 лютого 2016.