Брюховецький В'ячеслав Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В'ячеслав Брюховецький
Народився 14 липня 1947(1947-07-14) (76 років)
Дзауджикау, Північно-Осетинська АРСР, Російська РФСР, СРСР
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Діяльність літературний критик, літературний теоретик, перекладач
Alma mater Київський університет
Галузь літературознавство
Заклад Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Вчене звання професор, почесний президент НаУКМА
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d] і кандидат педагогічних наук
Партія КПРС
Відомий завдяки: відродження Києво-Могилянської академії
Батько Степан Брюховецький
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Особ. сторінка bryukhovetskiy.openua.net

Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Брюховецький В'ячеслав Степанович у Вікісховищі

В'ячесла́в Степа́нович Брюхове́цький (нар. 14 липня 1947, Дзауджикау, Північно-Осетинська АРСР, Російська РФСР, СРСР) — український літературознавець, педагог і громадський діяч, літературний критик, Герой України (2007), кавалер Ордена "За заслуги" III ст. (1997), лауреат премія імені Олекси Гірника (2005), почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Головний ініціатор відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північноамериканських університетів, згодом ректор і президент (1991—2007), з 2007 — почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Член Спілки письменників України (з 1982). Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Член правління Фонду Ріната Ахметова[1], член Наглядової Ради ВМГО «Союз обдарованої молоді»[2], один з засновників[3] та член Ради конкурентоспроможності України.

Один з засновників (1 грудня 2011), до 2019 року учасник ініціативної групи «Першого грудня».[4]

Входить до списку «100 великих українців», який у 2020 та 2022 роках складав журнал НВ[5][6]

Освіта[ред. | ред. код]

Кандидатська дисертація — «Специфіка розвитку літературно-критичної активності старших підлітків у процесі керівництва читанням» (1980).

Докторська дисертація — «Природа, функції і метод літературної критики» (1986).

Родина[ред. | ред. код]

  • батько Степан Олексійович Брюховецький (1909, с. Олександрівка на Чернігівщині – 1997)[7]
  • мати Валентина Пилипівна, дівоче прізвище Горячківська (1917, Канів – 2004, Черкаси)[7]
  • старший брат (нар. біля 1937, загинув 1 травня 1945 року)[8][9][10]
  • дружина Лариса Іванівна (нар. 1949) – кінознавець[7][11]
  • дочка Оксана (нар. 1973) – художник-кераміст, закінчила художню академію, займається книжковим дизайном, редактор журналу «Кіно-Театр»[7][9][10]. Куратор скандальної виставки «Українське тіло»[12][13] (2012)
  • дочка Ольга (нар. 1976) – закінчила філософський факультет КНУ імені Тараса Шевченка, кандидат філософських наук[7][9][10]
  • онучка Меланія[7][9][10]

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Професійна активність[ред. | ред. код]

У 2005—2010 роках — член Комітету з присудження Національної премії України ім. Тараса Шевченка[14].

У 2005—2007 роках — президент ВГО «Експерти України».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Член КПРС (1968–1990). До 1990 очолював партбюро КПУ Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАНУ.

Один з ініціаторів створення Народного Руху України (1989).

Уповноважена особа Виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» в багатомандатному виборчому окрузі (2002).

2006 — обраний депутатом Київської міської ради за списком «Нашої України», але невдовзі відмовився від депутатського мандату.

Публікації[ред. | ред. код]

В'ячеслав Брюховецький є автором понад 400 публікацій, зокрема, книг:

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Структура правління благодійного фонду "Розвиток України". Архів оригіналу за 21 серпня 2008. Процитовано 1 вересня 2008. 
  2. Наглядова Рада Союзу обдарованої молоді. Архів оригіналу за 24 листопада 2009. Процитовано 1 березня 2010. 
  3. Засновники // 2023 © Рада конкурентоспроможності України - The Council on Competitiveness of Ukraine
  4. Ініціатива «Першого грудня». Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 16 грудня 2011. 
  5. 2022 НВ опублікувало спецпроєкт «100 великих українців» // 24 Серпня 2022 10:50, 100 великих українців, Видання НВ до Дня Незалежності України представило спецпроєкт «100 великих українців» ... — розповіді про людей, які визначали перебіг історії країни від часів Київської Русі й до наших днів.
  6. 2020 Топ-100 великих українців. Люди, які визначали перебіг історії з часів Київської Русі до наших днів — рейтинг НВ // 11 жовтня 2020, 08:54. Випуск журналу №37 від 8 жовтня 2020.
  7. а б в г д е Біографічні починки, с. 557–558
  8. старший брат, граючись на бабусиному подвір’ї в Каневі, підірвався на німецькій міні // Степанович Брюховецький пом. 1945 // rodovid
  9. а б в г «У день народження втечу на хутір — там помідори неполиті» // Марина ТКАЧУК, umoloda, 13 липня 2012.
  10. а б в г Президент «Могилянки» грав на Черкащині в карти та розбивав лобом горіхи // Черкаські новини, 15 липня 2012, 16:23
  11. Брюховецька Лариса Іванівна // віртуальний музей Інституту журналістики, 20.04.2020
  12. У Могилянці закрили Центр візуальної культури разом з «порнографічною» виставкою. Про це ZN.UA повідомила куратор виставки «Українське тіло» Оксана Брюховецька // zn.ua, 24 лютого 2012 10:17
  13. Андрій Мерхель. «Украинское тело» как улика в арт-скандале под сводами Могилянки // zn.ua, 24 лютого 2012 13:43
  14. Про деякі питання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка // Указ Президента України № 1599/2005 від 14 листопада 2005 року. Склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка втратив чинність на підставі Указу Президента № 764/2010 від 12.07.2010
  15. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»

Література[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]