Ашинов Микола Іванович
| Ашинов Микола Іванович | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | рос. Николай Иванович Ашинов |
| Народився |
1856 Царицин, Саратовська губернія, Російська імперія |
| Помер | 1902 |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | мандрівник-дослідник |
| Знання мов | російська |
Микола Іванович Ашинов (1856, Царицин, Саратовська губернія — 1902) — вільний козак, відомий шукач пригод, дивак і мандрівник XIX ст. Чоловік Софії Іванівни Ханенко, прапраправнучки гетьмана Михайла Ханенка.
Натхненник одного з переселень закріпаченого козацького населення України на Кубань. Організатор козацької республіки в Ефіопії (Абіссинії), учасник її війни за незалежність від європейських колонізаторів. Людина відома у колах вищого світу Європи, Азії і Африки.
Ашинов вперше побував на Африканському Розі у 1885–1886 роках. Між квітнем 1886 р. і листопадом 1888 р. він здійснив ще одну подорож до цієї країни. він тричі побував на Африканському Розі, однозначно у 1885–1886 роках. та 1888–1889 рр. Між квітнем 1886 і листопадом 1888 М. І. Ашинов, судячи з непрямих даних, ще як мінімум раз їздив в Абіссінію. Намагався просувати свої плани через коптського патріарха Кирила V, проте російське посольство в Стамбулі не надіслало останньому листи Ашинова.
Літературний герой[ред. | ред. код]
Життю Миколи Івановича присвятив свій роман «Вільний козак Ашинов» відомий російськомовний письменник Валентин Пікуль. Зокрема, там дається така характеристика:
"О характере этого человека лучше всего судить по одному случаю. Юную девицу выдавали за старика, прятавшего лысину под париком. Невеста, вся в слезах, оглядела гостей и вдруг заметила рослого мужчину в казацком чекмене без погон.
- Хоть вы спасите меня! - вырвалось у нее со стоном.
Казак снял парик с жениха и плюнул ему на лысину.
- Постыдись, старче, - прогудел он басом. - Тебе скоро на погост мчаться, а ты на невинность покушаешься.
После чего со словами "Эх, погуляем на свадьбе!" казак взялся за конец скатерти, поверх которой красовался праздничный ужин, и рванул ее на себя с такой силой, что все изобилие стола с грохотом и звоном поверглось на пол. Тут, конечно, заявился пристав для протокола "о произведении бесчинства".
- Ваше имя и положение? - спросил он виновника.
- Пиши. Писатель! Ашинов я Николай, по батюшке Иваныч, а положение мое самое приятное - я есть вольный казак.
"Вольный казак Ашинов"! Кто его знает сейчас?
Пожалуй, все забыли. А между тем этот человек ссорил великие державы, дипломаты писали о нем ноты, из-за него гремели залпы крейсеров, через пекла африканских пустынь шагали целые армии. "Только пыль, пыль, пыль - от шагающих сапог". Ашинов - дерзко и откровенно - проник в Африку, чтобы помочь ей в борьбе с колонизаторами. Сразу же предупреждаю, что Эфиопии тогда не было - страна, известная сейчас под этим именем, называлась в ту пору Абиссинией, и я, рассказывая вам о прошлом, вынужден употреблять это старинное название".
Джерела[ред. | ред. код]
- http://www.lebed.com/2007/art5204.htm [Архівовано 20 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Луночкин Андрей Валентинович."Атаман вольных казаков" Николай Ашинов и его деятельность [Архівовано 7 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Казачья станица в Африке
- Ростислав Николаев. Первый русский десант в Африке.
- Валентин Пикуль. Вольный казак Ашинов [Архівовано 26 лютого 2013 у Wayback Machine.]
|
